Виноградівський район

площа - 700 кв.км (55 300 га - с/г земель, 5 000 га - сади та виноградники). Загальна кількість населених пунктів складає 51, з яких 1 місто, 29 великих сіл. Середня густота населення - 169,1 чол. на 1 кв.км. Населення Виноградівського району складає 120 тис.чол., з яких міське населення - 40 тис., а сільське - 80 тис. Центральні органи адміністративного управління району знаходяться у місті Виноградово (27 тис.чол.). Переважну більшість території району займає низовина, а найвищою точкою Виноградівщини є вершина Чорна Гора, що підіймається на 565 метрів. Значну роль у формуванні рельєфу відіграє річка Боржава та Тиса. Виноградівщина межує з Угорщиною та Румунією. В районі представлена прикордонна інфраструктура - міжнародним автомобільним переходом Вилок та залізничним переходом Дяково. Загалом на території району проживають представники близько 76 рiзних нацiональностей, серед яких виразно представлені угорці, українці, росіяни, роми, євреї, німці. Розповідь про Виноградівський район звичайно треба розпочати з того, чим здавна славився саме цей регіон - своїми виноградниками. У III столiтті тут вперше з''явилися промислові насадження виноградної лози на Закарпаттi. До речі, унікальні кущi дикого винограду ще дотепер ростуть на Чорнiй горi. Саме у цьому районі ростуть майже усі відомі на Закарпатті винні сорти: Рiд Vitis, вид V. Лабруска (сорти): Iзабелла, Лiдiя рожева, Вiльдер, Ноа, Делавар рожевий, Отелло; Вид V. Берландiєрi (сорти): Кобера 5-ББ, Телекi 8-Б; Вид V. рiпарiя (сорти): Рiпарiя (Порталiс); Вид V. Рупестрiя (сорти): Аврора (Зейбель N 5279), Сасорош (Кудерк N 503). Серед інших сортів можна виділити: Молдова, Чауш, Кардинал, Шасла бiла, рожева, мускатна, петрушкова, фiолетова, Мускат Оттонель, Одеський раннiй, Пожонi бiлий, Полум''я Токая, Альфона Лавалле, Королева виноградникiв, Королева Єлизавета, Сейв Вiллар, Iталiя, Бiкан, Саперавi, 40 рокiв Жовтня, Алiкант Буше, Копча, Леанка королiвська, Сiльванер, Голубок пiвнiчний, Делавар бiлий, Золодьондь. Виноградівська земля переповнена історією і цікавими подіями. Наприкінці І тисячоліття до н.є. на територію району відбувся прихiд гето-дакiйських племен (фракiйцiв). Даки розгромили кельтiв, якi вiдiйшли до Нiмеччини. Власне, даки будували поселення на високих берегах рiчок. Ці укріплення iснували на випадок вiйни i для охорони торгових шляхiв (закарпатська сiль на той час мала велику цiннiсть), а в самих городищах жили тiльки охоронцi. Пізніше наш край входив до складу патрiархально-рабовласницької держави гето-дакiв. Найбiльший її розквiт був у 40-i роки до н. е. в перiод правлiння царя Буребiсти, а пiзнiше - за Децебала. Але легiони римського iмператора Марка Ульпiя Траяна (98-117 р.) розгромили дакiв, і зруйнували городище на Виноградівщині в поблизу села Мала Копаня. До тепер археологи знаходять тут унікальні речі. До речі, ще у середньовіччі Виноградівський район мав свій особистий герб - щит іспанської форми, обгорнутий дубовими гілочками з жолудями. Вгорі на чер-воному фоні зображено гроно винограду і рибу. Знизу на блакитному фоні - зображення дубової гілочки з жолудями і чорного легендарного рака з річки Батор. У центрі герба золотий лев на червоному фоні (родинний герб феодалів Перені). Не менш цікавим фактом було те, що саме тут було знайдено сліди діяльності найдавнішої людини на території України та Центральної Європи, яка з''явилася 1 мільйон років тому поблизу Королева. В районі знаходяться унікальна дерев''яна церква у селі Новоселиця та древні кам''яні храми у Виноградові та Шаланках. Як відомо, здебільшого класичні середньовічні замки мають дві стандартні форми: чотирибічну, в якої по боках кілька оборонних редутів, та восьмибічну, форма якої часто змінюється. Але у випадку із закарпатськими замками архітектурний стиль дещо змінився в залежності від географічного положення у гірській місцевості. Особливо це видно на місцевих середньовічних замках у Королеві ХII-XVII ст. та Виноградові ХI-XVI ст. Руїни Виноградівського замку Канків - уже в ХІ ст. тут стояло укріплення. У 1399 р. Жігмунд І дарує фортецю барону П.Перені. На місці дерев''яного укріплення новий хазяїн зводить кам''яну фортецю. У ХVст. родина Перені передає фортецю ченцям-францисканцям, які перетворюють його в монастир. Під час релігійних воєн у 1566 році загін королівських військ Австрійської імперії під командуванням генерала Текелеші штурмом оволодів фортецею і зруйнував її. Руїни Королівського замку Нялаб - на місці старого слов''янського городища угорський король Іштван V наказав збудувати королівський мисливський будинок, де у другій половині ХІІІст. Бейла ІV закладує кам''яний замок для укріплення кордонів держави. У 1405 р. замок був переданий роду баронів Перені. Після антигабсбургської змови, в якій приймала участь родина Перені, за наказом імператора Леопольда І замок було зруйновано. Всі ці оборонні споруди належали відомій угорській родині баронів Перені, які керували Угочанським комітатом, а у місті Виноградово спорудили прекрасний витвір архітектурного мистецтва - аристократичний палац. Не менш цікавим фактом є те, що саме на території Виноградівщини вперше було перекладене Євангеліє на угорську мову відомим священником-просвітником Бенедеком Ком''яті, який жив при дворі баронів Перені, у їхньому поселені Великі Комяти, а потім у Королівському замку. Саме у місті Виноградові, а тоді Севлюші, дав свій перший концерт Бейла Барток - всесвітньовідомий угорський композитор. До того ж саме у Виноградівському замку Канків було поховано угорського святого Капістрана. Флора і фауна: бузок угорський, живокіст серцевидний, волошка Кочі, королиця довголиста, чебрець гарний, фітеума чотиричленна, гвоздика скупчена, підмареник закарпатський. Особливо поширені на Берегівщині: кріт, ласка, тхір, заєць, білка, ондатра, серед птахів слід назвати фазана, перепела, горлицю, голуба, лиску, деркача, чайку, дятла, сову, лелеку, дику качку, чаплю. З плазунів тут поширені степова черепаха, ящірки, вуж, гадюка звичайна. На Виноградівщині знаходиться ботанічний заказник - Чорна Гора, де охороняються сріблясті липи, а також древній парк у місті Виноградово, до створення якого причетна родина Перені.